Олександр Довженко – Повість полум’яних літ
— Я про себе можу сказати лише одне: скільки не ходжу в атаки, крім роздратування й злості, нічого не відчуваю. … Скільки боїв попереду! … Тобі скільки? … Так баба з переляку померли, а дівчата — одна в Німеччині, а друга хтозна-де. … Одне б'ються, та й б'ються, та лізуть на смерть, на хтозна-яке каліцтво.