Результати пошуку слова: Цок-цок

цокотня́ва – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний цокотня́ва родовий цокотня́ви давальний цокотня́ві знахідний цокотня́ву орудний цокотня́вою місцевий на/у цокотня́ві кличний цокотня́во*

цокотне́ча – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний цокотне́ча родовий цокотне́чі давальний цокотне́чі знахідний цокотне́чу орудний цокотне́чею місцевий на/у цокотне́чі кличний цокотне́че* [розм.]

їх також потримали під дощем – стояли мокрі як хлющі й цокотіли зубами. … Ванька прицілився, натиснув на спуск: цок. … На стіні біля дверей лунко цокав годинник з гирями й довгим маятником, до якого Птіцин ніяк не міг звикнути, – … – вигукнув Ходя і, не чекаючи ніяких цокань, вихилив чарку до дна.

За годину з друкарської машинки знімались усі термінові матеріали, друкарка курсувала між редакторським кабінетом та своєю кімнатою і поспіхом цокотіла.

i тому Володько перебрався тихенько до столу i, поки тi там старшi щось говорили, вiн довго приглядався до того дива i дуже дивувався, як то тi малюсiнькi вказiвочки самi рухаються довкруги i так чудово цокотять. … Вiд холоду Володько тремтить i цокотить зубами. … Цок–цок на рахiвницi – i новенька десятирублiвка у Горпининих руках.

Цок, цок, цок!  … Цок, цок, цок!  … Рівномірно цокав годинник, відлічуючи нестерпно довгі хвилини. … Раптом з кишені долинуло якесь гучне цокотіння. … В апаратній чулися уривчасті розмови, порушувані дзвінким цоканням приладів, спалахами світла, несподіваними звуковими сигналами й глибокими зітханнями.

І паличка вже не цокає так ізневажливо й демонстративно по мармурових квадратах підлоги. … І зараз же цокличймо до себе в гості аташе, а жабі пошлемо запросини. … Самотньо, рвучко цокають копита за муром на вулиці. … Урочисто застигши й ритмічно цокають чергові апарати. … Рвучко цокають стовпи ліхтарів і трамваїв.

Цокотiли молотки, гудiли машини – i все задумливо. … Гримнув ще один випал, i зашумiв лiс вiд цокоту копит: за млинчанами летiла погоня з голохвастiвцiв. … – Цок! … Цок! … Цок! … – Цок! … Цок! … Цок! … …Тодi вже вмирала й вечiрня зоря, i тихо було на майданi, тiльки шаблюки iнодi цокотiли та здалека гудiв лiс.