Результати пошуку слова: Цур

— До чого ж ти дожилася, нещасна Україно, коли найкращі сини твої цураються тебе й лишають на загибельї — Не цураються й не лишають, батьку, — … Та цур йому й пек! … — Цурес! … Цурес! … ганьба впаде на твою голову, печать Каїнова ляже на виду твоєму, одмахнуться від тебе люди, навіть звірі цуратимуться тебе!

12 А при ньому отабориться Симеонове плем'я, а начальник Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв; 13 а його військо та його перелік п'ятдесят і дев'ять тисяч і триста. … 35 А начальник батьківського дому Мерарієвих родів Цуріїл, син Авіхаїлів. … 19 А над військом племени Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв.

Цур дурня та масла грудку! … Та киньте його, цур йому! … Та одна ж, та й та нас цурається; все гримає, що ми прості, по-мужичи говоримо; соромиться батька й матері… ох, ох, ох… Явдокія Пилипівна. … Дуже ви заноситесь перед тіткою, та цур вам! … Цур йому, аж у горлі душить! … Чого ти цураєшся мене, моя рибонько, хіба-развє я не любий тобі?

– Цур тобі, як мене злякав!.. … Не зазнала вона його змалку, не бачила дівкою, жінкою, не сподівалася за-мужньою вдовою… Не тільки її, а й її матір стару стали цуратися люди. … І к різдву загодуємо свиню… Сало продамо, м’ясо посолимо, ковбаси начинимо… Буде з насі Хай тепер наші вороги сміються, нехай цураються, минають!

Або – цур йому! … – Спасибi вам, що не цураєтесь, не забуваєте. … Цур йому! … – гомонiли люди, цураючись Прiськи. … –  Нi, цур йому – спати. … "Хай йому цур! … –  Цур! … –  Тепер, цур, не сердiться! … Христю та звiстка, наче цуркою, крутнула за серце. … Тiльки цур, не лабузнитись, а то i ту половину пики стовчу, як цибулину у салатовцi".

У тих повістках буде мова про веселі й сумні любовні пригоди та про інші химерні оказії, що скоїлися чи то в нові часи, чи то в старосвітщину; ласкаві читальниці знайдуть у них і забаву – бо сила тут усяких цікавих речей, і добру пораду – бо узнають, чого їм треба цуратися, а чого держатися.

Невже нам треба цураться їх? … Треба якось заохочувать людей, щоб вони принаймні не цурались ліків, не цурались мене, не обертались до знахурів за ліками під мостом в глупу ніч. … І Парафієвський, і Вербицький були обидва з пересвідченнями, спочували селянам і не цурались народу.

–  Цурйому, пек йому отому Панасенкові! … цур йому, пек йому! … Ти, Ватю, ще не думай цураться його, бо, може, й він ще не зовсім одкаснувсь од тебе. … Цур їм! … –  І цур вам, і пек вам, щоб я після цього до вас заходила! … –  Цур тобі з твоєю настойкою! … цур йому! … Цур їй, тій Горобцівці!

Галя Цур йому, який нехороший! … Та цур йому, пек! … Так ось же що ми зробимо: хлiб святий приймаємо, доброго слова не цураємся, а за те, щоб ви нас не лякали, буцiм ми передержуємо куницю, або красну дiвицю, вас пов’яжемо. … Дурниця все: i товариство, i любов,- цур їм! … (Подает чарку.) Хозяйка Цур йому, як я втомилась!..