Результати пошуку слова: Цур
КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся
Та як вирядиться у баєву червону юпку, застебнеться під саму душу, щоб нічогісінько не видно було, що незвичайно… вже ж пак не так, як городянські дівчата, що у панів понавчались: цур їм! … – Цур йому, – … Цур їй!» – … – Цур їй, пек від нас! … Тепер ти людей цураєшся, а там стануть і тебе люди цуратись, і досидится до сідої коси.
Улас Самчук – Волинь
Але за забобонами горою Настя – як батьки, як дiди, так i ми будемо робити, не ми тi закони писали, не нам їх i касувати, а не добра та пташка, що свого гнiзда цурається. … Цей до всього i чарчини не цурався, прийде, бувало, i плящину за пазухою принесе… – … А бодай його так свята земля цуралася, як ми тепер одно одного цураємося!
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
— усміхаючись в короткі цурпалки вусів, промовив Бондар до Кушніра. … Брови стиснулись на переніссі, цурпалки тютюнових вусів прикривають лінію заокругленого рота. … Цурпалки його вусів ледве ворушаться, прикриваючи лінію рота. … студить юшку в ложці Іван; і витягнуті трубкою губи ворушать цурпалками коротких вусів.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Навіжена
– О, цур тим лисим та сивобородим! … Марта Кирилівна була ладна потрощити на цурпалки усі вінці сотворіння. … Цур йому, пек йому! … – А все-таки дочки за вас не оддам!- крикнула Марта Кирилівна до Ломицького і схопилась з місця як опечена.- Цур вам, пек вам! … – Цур йому, пек йому, тому романтизмові!
Микола Хвильовий – Синi етюди
Вранцi дiзнаються, кого обiбрано "до цурки". . … Старе поколiння, iз тих, що до двадцятьох лiт без штанiв у цурки грали. … Не розумiє свого iнтересу – цур йому пек. … …Потiм рили величезнi ями й кидали туди необмитi, чорнi, виснаженi цурпалки живого м'яса. … Учора цiлу нiч носили цурпалки живого людського м'яса.