Результати пошуку слова: Чванько
Чванько
чванько́ – … іменник чоловічого роду, істота відмінок однина множина називний чванько́ чваньки́ родовий чванька́ чванькі́в давальний чванько́ві, чваньку́ чванька́м знахідний чванька́ чванькі́в орудний чванько́м чванька́ми місцевий на/у чванько́ві, чваньку́ на/у чванька́х кличний чваньку́ чваньки́ [розм.]
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький
Він був чваньковитий. … гунув чваньковито Потоцький. … Не йняв йому віри і сам Єремія, але підходячи під чваньковитість гетьмана, він сказав: – … сказав чваньковито Лащ. … – сказав чваньковито Лащ. … – крикнув чваньковитий Лащ. … Усі знали про Лащеву чваньковитість, одначе усі були такі ймовірні, що пойняли йому віри.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Навіжена
Маруся вже насторочилась виходити до гостя, але почувала, що од тих чваньковитих і брехливих материних слів дуже почервоніла. … Це та ж сама модна чваньковитість, що і в стародавніх дам; ті ж самі тюрнюри та шлейфи, тільки надіті на інше лице… Ні, не такий мій ідеал і зразець молодої дівчини,- сказав Ломицький.