Осип Назарук – Роксоляна
Бо Аллаг людині багато позичає і довго чекає і нічого не дарує, даром не дає… Настуня задумалася, але не над жінками падишаха. … І здавалося їй, що вона очікує співу соловейка і що він ось-ось затьохкає в парку… Довго чекала. … Обняв її й чекав якогось нового “нападу”, нового “вимушення” її ніжних рученят і чудових уст.