Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»
Обіч і позад возів, запряжених кіньми і віслюками, ішли цигани-чоловіки, роззираючися блискучим чорним оком цікаво округ себе. … Лиш очей своїх чудових, що сипали смутком, не підводила ніколи сміливо на людей. … І яка ж чудова вона тоді, коли усміхається. … Його кінь схилив голову до землі. … Надворі стояв чудовий теплий, тихий вечір.