Результати пошуку слова: Ще

Микола Олійник – Леся

Posted on by / 0 Comment

Ні, хай ще трохи. … Особливо захоплював Петра Антоновича Щедрін. … Він міг годинами читати дітям казки та пояснювати щедрінські алегорії. … Ольга Петрівна, яка ще в пансіоні почала складати вірші, найбільше любила Шевченка. … — Мамочко, ходімо, а то ще спізнимося на Купало, — … — він ще раз заглянув у теку, яку тримав під пахвою, —

БІЛИК Іван – Золотий Ра

Posted on by / 0 Comment

СИН ЛІКА ГАЛІКАРНАСЬКОГО Вперше я познайомився з ним дуже давно, ще хлопчиком, а коли за другим знайомством нагадав йому про це, він тільки розвів руками й покрутив головою – мовляв, нічого дивного в тому нема. … Ще й стукаю себе пальцем по голові: – … Це ще дужче змиряє нас обох, і він уже цілком довірчо мені шепоче: –

Олесь Гончар – Циклон

Posted on by / 0 Comment

Ще й ми, прибувши сюди, застали розмови про хвилі, що їх гнало заввишки з триповерховий будинок, про баркаси, що пропали безслідно… … З темряви накочуються вали ще грізніші, ніж удень. … Ще — силуети гір праворуч. … Було потім ще одне відрядження. … — Ще один гриб вибуху… … — Сергій вживає ще різкіше слово.

Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця

Posted on by / 0 Comment

У мене залишався мій головний аргумент – восени я все ще мріяв узятися за новий роман. … Таким чином, сам собою вже наче звільнений від головного з внутрішніх зобов’язань, у 20-х числах січня я ще на три місяці повернувся до німецької столиці. … Я приїхав до Джейкоба на свій поетичний вечір, але в мене ще лишалася купа вільних годин.

ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори

Posted on by / 0 Comment

До нори вели двері: круглі-круглісінькі, мов ілюмінатор на кораблі, ще й пофарбовані в зелений колір. … Може, тієї дрібноти ще й лишилося трохи, але ж вони бояться потикатись на очі великому людові – так гобіти називають нас із вами. … Тихенько щезне, а родина про те – нічичирк.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою

Posted on by / 0 Comment

Вони хитаються, але ще повзуть тупо й автоматично, як мовчазна й велика сіра отара. … Рештки роду, розметаного війною, але ще таки роду, монолітного і в цих рештках. … Але він був Максимів приятель, а колись ще й був його вчителем. … Але треба бігти… Та це ще півбіди. …  А в цій чарці доля наша щербата, Максиме!

ФРАНКО Iван Якович – Борислав смiється

Posted on by / 0 Comment

– повторив ще раз, i то з такою певнiстю, немов переконався, що його сили вистачить на таке дiло. … Далi йшли ще другi пiдприємцi, багачi дрогобицькi i бориславськi, деякi урядники та один околичний дiдич, великий приятель Гаммершляга, певно, тому, бо весь його маєток був в Гаммершляговiй кишенi.

БАГРЯНИЙ Іван – Тигролови

Posted on by / 0 Comment

Біля кожного вагона – щетина багнетів. … Він – один з багатьох таких ешелонів; женуть вони отак божевільним темпом через глуху піч і крізь ще глухіший Сибір, оповиті таємницею… Не просто таємницею, а таємницею державною оповиті вони. … Тоді другий голос, як побратим, враз підхоплює її, міцно, дерзко: “Ще й дібровонька!…”

Осип Назарук – Роксоляна

Posted on by / 0 Comment

І, крім того, урядив ще одну демонстрацію,— він хотів бути на вінчанню своєї братаниці. … А наші крамарі ще й собі шарпають її,— не стерпів, щоб не додати: — … А ще до того жонатому священикові в нинішних дорогих часах! … Якось сього року ще не було їх тут. … І народ се бачить, бо ще зовсім не осліп.

Гнат Хоткевич – Довбуш

Posted on by / 0 Comment

Пригадала й блискавично порахувала, скільки–то разів за останній час ходив Олекса до того Сапогова, і ще раз вилаяла себе за недостачу догадливості. … Боляче защеміло серце… Досі ще була якась надія, тепер нема… проміняв… відійшов… Хто ж буде любити тебе більше? … — А у вашому селі Олекса ще куда йдет?