ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
купчасті хмари із білими химеруватими головами, а між них такий щедрий розлив, що тіло саме від себе наливається юною бадьорістю. … Дивилася на цю веселу, юну й легковажну щебетуху, і теплий смуток обливав її серце. … Була тоді ще надто юна і не вміла чекати. … Там, у долині, полоскало білі, аж світилися, полотниська юне, ясне дівча.