Skip to content — А бачиш, Зіньку,— озвався до його стиха Васюта,— ні Павла, ні Оксена, ні Юхима нема. …
Ледве вибіг, побачив, що в двір увіходить сусіда Грицьків, Юхим. …
Юхим спинився вражений: — …
Юхим глянув. …
Юхим не схотів переступити й сінешнього порога. …
— Та й Юхим же слідком за їм, бо він,— каже,— в двір, а Зінько з сіней! Микола Юхимович. …
– А, це ви, Миколо Юхимовичу? …
Погруддя не моє, Миколо Юхимовичу, – …
Ви, як завжди, Миколо Юхимовичу, жартуєте… За це я вас і люблю… Благоуханний?! …
Не почув, кажу, Миколо Юхимовичу… Я зараз перейду на свій телефон… Так, з приймальні… Та ні, вже давно на роботі… Я за цигарками вибігав… Секретарка?.. завтра забирай з собою обох галичан: Оробка і Гуцуляка, Соловія, Середу, Андрійченка, Петренка, донського козачка Андрюшу, Юхименка, Брущнівського, – …
Прийшов бувший коцурівський командир куріня та член “ревкому” Юхим Ільченко, чигиринець – старшина Хвещук, бувший курінний Запорізької Січі Ковальцов (Орлик), Василенко, Заяць і др. 