Результати пошуку слова: аж бачить

Борис Грінченко – Брат на брата

Posted on by / 0 Comment

І невимовна радість обнімає його, аж із глибу душі починає рости щось велике, гарне, непереможне… … Корецький підводить голову і бачить перед собою стіл, поставлений на якомусь помості, а за столом якогось добродія… … Розпиталася — аж ні. … прибігаємо, аж тут уже перейшла орда…

ЩЕРБАНЕНКО Джорджо – Шість днів на роздуми

Posted on by / 0 Comment

Аж це ввечері, йшла дванадцята, я саме строчив статтю про психічні розлади для наукового журналу, коли озвався телефон. … –  Помисел цей аж ніяк не поганий, – … Перш ніж я викладу вам свою концепцію, накресліть мені, будь ласка, психологічний етюд Вейтона, так як вам він бачиться.

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Ціпов’яз

Posted on by / 0 Comment

Наумиха аж скипіла, почувши як її Семенко слебезував з навісної книжки. … – скрикнула вона на всю хату, аж хлопці жахнулись з несподіванки.- А се що за вигадки? … Що земля поділяється на шматочки, що людей все більшає, а землі не прибуває, що вже й тепер чимало бурлаків, а далі й більше буде – це кожний бачить й знає.

ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова

Posted on by / 0 Comment

Його залило сонце, і він аж похитнувся, таке воно виявилося щедре і яскраве. … – здивовано спитала дівчина, і він аж заціпенів, такий чистий та дзвінкий був її голос. … …синьому, як весна, небі; Олізар стежить за ним, бо його шлях до волі ще не почато; він бачить одутле обличчя Апти-паші; коли той лягав спати, його охороняло сорок яничарів…

Тарас Шевченко – Гайдамаки

Posted on by / 0 Comment

Заспіваю – розвернулась Висока могила, Аж до моря запорожці Степ широкий вкрили. … А на ліжку… ох, аж душно!.. … Аж обридло, слухаючи, Далебі, дівчата! … Світить білолиций на всю Україну, Світить… а чи бачить мою сиротину, Оксану з Вільшани, мою сироту? … Нічого Не знає, не бачить, Як убитий.

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Ялинка

Posted on by / 0 Comment

Аж ось здалеку зеленою глицею заманячила ялинка. … Аж ось деревце похилилося, хруснуло i, пiдтяте, впало на снiг… Василько мало не плакав з жалю. … Олена пильно дивилась межи дерева; їй все здавалося, що вона бачить то сани, то свитку Василькову, то кiнськi ноги… –

СТАСЬ Анатолий – Сріблясте марево

Posted on by / 0 Comment

Аж сюди, до річки, долинали їхні сердиті голоси. … Аж тепер він угледів і мене. … Аж тепер він по-справжньому відреагував на слова Галея. … Аж два з половиною роки. … Горішньому хотілося бачить поряд людей, розмовляти з ними, щось робити.