Skip to content як блимає у сiй гробницi свiтло, мов заслоняє хто i вiдслоняє… Ну що, як там хто є? …
Д о н Ж у а н Але якби я вам сказав, що мить єдина щастя з вами тут, на землi, дорожча задля мене, нiж вiчний рай без вас на небесах? …
А рiшинець, певне, нам оголосять не пiзнiш, як завтра, або вже ми його сами вгадаєм. А є ще й такі міста, як Берлін, Мюнхен, Данціг і інші, которі ще не «вже», але которі скоро будуть «вже»… Тоді про них і поговоримо. …
А як почую, що жалієте, б’єте не з усієї сили, тоді вибачайте – зірву з вас ваші, разом із підтяжками, і тоді вже не прогнівайтесь… – Та ви вже не слухаєте Якимового базікання, не дивитеся і на переселенців, що виставилися з-під своїх наметів і цікаво вас озирають, не милуєтеся красою світовою, що перед вами, як килим, розгортається, б’є у вічі, до серця радістю доходить… Голова ваша похилилася, смуток облягає душу, нерадісні думки почали за серце щипати. 