Результати пошуку слова: глухий

Почувся глухий гуркіт. Зойк жаху вирвався з грудей присутніх і прокотився над юрбою, і в цей час долинув здаля глухий, затаєний гуркіт грому… Він зайшов у глухий кут — не міг нічогісінько придумати. Здалеку почувся глухий гуркіт грому… Здалеку долинув глухий гуркіт. Здалеку долинув глухий удар грому.

І від тієї боротьби стоїть неугавний, глухий, густий гуд. Ледве чутно про сочуеться глухий гуркіт міста Афродіта з сласно знеможеною іюсмішкою непорушне й уважно слідкує за двома мовчазними людьми. Звідкись здалеку крізь глухий, безперестанний гуд міста драгуюче булькають звуки рояля.

Чуєш, який глухий і тупий звук? Зовні зненацька долинув глухий, але могутній удар, супроводжуваний коротким гуркотом, що вирвався з рупора гідрофону. Зненацька десь попереду і праворуч почувся глухий короткий гуркіт, потім покотився гул і швидко затих. почувся раптом глухий голос.

Дивно, яким нерозумним створінням є розумна істота, особливо коли її загнати в глухий кут. Зрозумівши суть явища, Трурль сів на пень від щойно зваленого експансивною комп’ютерною еволюцією дерева, і з глибини його грудей вихопився глухий зойк. Це був глухий кут. Отож і справа ексцентричного антиквара зайшла в глухий кут.

Генріх, знудьгований, глухий і сліпий до всього, що її захоплювало, нетерпеливився: “Швидше! Керувався голосом власного розуму й серця, а їх почує навіть глухий. Воно зайшло в глухий кут, зупинилося, а це — гірше за смерть.

За тими дверями чувся глухий гомін, гул. В тюрмі стояв глухий гомін, гуд. І праворуч, і ліворуч, і ззаду, й спереду – геть навколо в темряві рухалося, повзло безліч вогненних цяток і котився глухий клекіт. Над ним коливалася пітьма й стояв невиразний, глухий гул.

Хівря мила миски, і тільки їх глухий бренькіт порушав німу мовчазність у хаті. Серед тієї тиші незамутної роздався здалека глухий гомін, почувалося топцювання. Почувся якийсь писк, щось за глухий задавлений хрип — і сльози залили очі. Прохожі мерщій минали ті темні місцини, пробирались на світ, де стояв якийсь глухий гомін…

Хiвря мила миски, i тiльки їх глухий бренькiт порушав нiму мовчазнiсть у хатi. Серед тiєї тишi незамутної роздався здалека глухий гомiн, почувалося топцювання. Почувся якийсь писк, щось за глухий задавлений хрип – i сльози залили очi.

Двічі за літо її скошує глухий сторож з сивими сплетеними віями, і в невеличких копицях сіна вітри перебирають сумовиті сторінки сотень різноманітних і водночас схожих одна на одну історій трудівників. це глухий закут. Той глухий гул болем віддавався в кожній клітині Дмитра.