Результати пошуку слова: глухий

Зашелестіла солома, долинув глухий гомін голосів (мабуть, відкрили двері на жіночу половину), хтось пробіг по сінцях, ляпаючи босими ногами, швидко вернувся назад, гримнув дверима. Просто я взяв у Дениса рушницю і під виглядом сторожа спровадив підводи на глухий двір, до жомових ям.

і другий, і третій загнали мене у глухий кут, я отямився тільки у в’язничній камері. не кажи «гоп», поки не перескочив, ліпше-но запхайся, чоловіче, в глухий кут, замаскуйся чим можеш, принишкни, бо де гарантія, що через хвилину-дві сюди не навідається енкаведе! — Афоня загнав мене у глухий кут.

Спалахнули аварійні вогні, по шість із кожного боку, люди заворушилися, над потрощеним і сплющеним у гармошку пультом двигуна горів червоний сигнал тривоги, клапті ізоляції, скалки плексигласу з шелестом совалися по підлозі, рев припинився, все поглинув глухий, дедалі наростаючий свист.

Спортрота в столиці, це вам не глухий гарнізон, де офіцери спиваються, а їхні дружини ґвалтують солдатиків. –  Угу… «Казав сліпий – побачимо, казав глухий – послухаємо, казав німий – побалакаємо»… Нас тут ніхто не засіче? Старий знову загнав мене в глухий кут. Що цей варіант “глухий” я зрозумів, тільки-но поглянув на чергу.

Почувся глухий стогін і жахітний кавкіт людини, що захлинається в крові. Ледве він докінчив речення, як з дальнього кінця оранжереї почувся здавлений стогін, а потім глухий звук, так наче впало щось важке. Почувся голосний скрик і глухий стукіт. Почувся глухий стогін і жахітний кавкіт людини, що захлинається в крові.

Правою рукою Ґалаґан високо підняв велику книгу, на сонці нестерпно блимнула окута золотом обкладинка… До Остапа донісся глухий надтріснутий голос: “… Вовк рвонувся убік і знов повернувся, нахилив голову і повільно пішов на Чіпку, але на цей раз очі його запалали червоним вогнем, а з пащі виривалося глухий загрозливий рик.

Голос його тодi глухий, нiби хто душив батька. чути з-за вiкна глухий, хриплий голос. З села чути глухий гамiр, який все збiльшується. – почув вiн над собою, нiби з неба, глухий голос, i одночасно хтось скубнув його за волосся. – почувся глухий голос вiд дверей з темного, сирого коридору.

за́стум – іменник чоловічого роду (глухий закуток, глушина) відмінок однина множина називний за́стум за́стуми родовий за́стуму за́стумів давальний за́стуму, за́стумові за́стумам знахідний за́стум за́стуми орудний за́стумом за́стумами місцевий на/у за́стумі на/у за́стумах кличний за́стуме* за́стуми* [діал.]

Я їх сховаю в підпіччя і цеглою закладу: там низько, ніби глухий підмузок ліг. Гуркіт став глухий і рівномірний. Ловлять і, завівши в глухий степ, кидають на погибель, або в яруги звалюють – не знати, чи правда. Черговий мовчить, мов глухий; коли ж вони повторили звістку, тоді стиха їм відповів: –

Людина, повернувши голову до ватажка, випустила якийсь глухий горловий звук. Уна, свідка цієї сцени, охопив глухий незбагненний гнів. Ось уже здалеку доносився їхній глухий рик. Не пройшовши й половини шляху, уламр почув глухий рик і наддав ходи.