Ольга Кобилянська – Земля

Він був багатший, як інші ґаздівські сини, але проте говорив із нею, як із рівною собі. Від часу як говорив із нею на самоті в полі та потішав її, не говорив із нею більше. Він не говорив із нею і не сказав їй і досі своїх тайних думок та здогадів про убійника.

ГОМЕР – Одіссея

Дехто отак говорив із тих юнаків велемудрих: 325] «Мабуть, таки Телемах убивство на нас замишляє! На корабель Телемах тоді вслід за Афіною вийшов; Сіла богиня тоді на кормі, а поряд із нею Сів Телемах. із нею в єднання Ані з богів, ані з смертних людей ніхто не вступає. Дехто й таке говорив із тих юнаків веледумних: «Гей, куди це ти лук той несеш, свинопасе нещасний?

ГОМЕР – Іліада

Меріон же, на бистрого схожий Арея, 329] Рушив із місця, й дійшли вони лав, про які говорив той. 294] Тільки-но глянув, як пристрастю розум йому охопило, 295] Наче тоді, як уперше зазнав він із нею кохання, 296] Разом на ложе зійшовши, від любих батьків своїх потай. 338] Так говорив він крізь сльози, й старійшини тяжко зітхали, 339] Кожен з них згадував те, що вдома вони залишили.

Григір ТЮТЮННИК – Вир

Ректор, поговоривши із членами приймальної комісії, відкинувся на спинку стільця і якусь хвилю дивився на Уласа уважним вивчаючим поглядом. «Тільки-но говорив любо та мило і враз кинувся, як із ланцюга. Коли ж він на те її щебетання говорив щось грубе або часто навіть сороміцьке, вона холодною долонею, що справді пахла березиною, затуляла йому рота.

Біблія – Новий Заповіт

28 А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм. 11 І Він їм відказав: Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею. 12 І почули вони гучний голос із неба, що їм говорив: Зійдіть сюди! 4 І почув я інший голос із неба, який говорив: Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його.

Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр

Один із мельничан, переговоривши з Петренком, підійшов до “вояка”. – Не було з нами Копача, що як старий приятель Махнової дружини, що знав її ще з Пісчаного Броду, розмовляв із нею в другій хаті, не було і Бараніва, що не бажав собі з Махном розмовляти і руки йому подавати. Розговорившись, Гриць упізнав ще не одного козака й старшину з інших частин, що разом з гордієнковцями були на фронті.

ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi

Він заговорив до неї так просто й тепло, що Галя не змогла втекти в хату чи грубо відбутися, як це роблять із немилими залицяльниками. Зв’язувалися вони могутніми струменями, ще трохи, й вони перестануть належати собі – за плечима в кожного стояла Самотність, довга на багато років, і вони мимохіть озиралися на неї” надто довго із нею жили. Чоловік говорив із притамованою злістю, а насамкінець довершив свою мову плюванням.

ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко

…бо, певне, не доспав сьогоднішньої ночі, але миттю примкнув щелепу, коли Петро заговорив, і схопив зі столу перо, яке вранці свіжо висмикнув із крила магістратської гуски і застругав гострим ножичком писарчук. – Справді, його дочка Катерина подала нам до столу, може, ми якийсь раз і перезирнулися, але віч-на-віч із нею не залишалися – це потвердить сам господар Петро Сахнюк.  – Я сам із нею розмовлюся.

Володимир Винниченко – Сонячна машина

Але він із такою категоричністю, з такою гідністю говорив, що надзвичайно трудно не вірити йому. Руді, видно, вже говорив із ним: старий не дивиться в очі, хмуриться, на щоках гарячі фіалкові плямки хвилювання. Дома він іще раз оглядає себе в дзеркалі, бере коробку й сходить із нею вниз. Завтра ж ти матимеш із нею побачення. І вони ж, значить, десь існували поруч із нею, Сузанною, на світі?

Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ

Інколи на привалах, коли ми поспіхом ховали померлих в дорозі, появлявся з своєю сотнею сам полковник Семен Височан; він висідав із сідла, легкий і моторний, кидав у могилу на груди мерцям грудку землі і потішав нас неголосно (а може, він говорив до тих нещасних, що лежали в могилі?),