Skip to content – Білі чи голубi? …
Вони тiльки на далекiй пiвночi білIшають та голубiшають. …
Пестите ви його, голубите ви його, доглядаєте, як сина, як найдорожче для вас створiння. …
Спи, голубчику! …
благородна птиця, трохи менша як наш голуб, темно-рудуватого кольору, з довгим, як у всiх куликiв, дзьобом i довгими ногами. Звідси дивився на гори, близькі й далекі верхи, що голубіли на небі, на смерекові чорні ліси з їх синім диханням, на ясну зелень царинок, що, мов дзеркала, блищали в рамах дерев. …
Перебирав ногами, ставав легко на пальці, бив босими п’ятами в землю, щібав голубці, крутився і присідав. А тепер от найкраще б заспівати тихенько батькову улюблену, оту, що з нею старий Чумак, мабуть, і на світ народився: «Ой у лісі, в лісі стоять два дубочки, Там сиділи аж два голубочки…» Та тут, власне, раптом усе й скінчилось. …
Так що нам твої погляди ясні, голубе! …
Десь заляпотіли голуби крилами, злітаючи на дах, і заворкотіли.