Результати пошуку слова: гура
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
А все тому, що час, про який мова, це час апокаліптичних зрушень, це сам скажений рух, катастрофальний і безглуздий, як той самум чи велетенський гураган пустелі. … гураган піщинок, одержимих сліпим інстинктом руїни. … І заля заревла гураганом… Завирувала, заклекотіла душею, вражена, захоплена поривом у височінь… Люди зрозуміли.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами
За млином на пригорку піднімала вгору свою високу червону покрівлю гуральня. … – А що, Антоніно Григорівно, куди підемо заглядать: чи в млин, чи в гуральню? … в гуральні горілка, а я до горілки й неохоча, і не ласа до неї. … – Не станемо ж ми п’яницями, коли побуваємо в гуральні, та ще й од одного горілчаного духу, –