ХЕМІНГУЕЙ Ернест – За річкою, в затінку дерев
Чорні дерева хиталися від вітру, і гілля на них було голе. … Він ще раз оглянув місцевість, послухав, як вітер шелестить гіллям, вдихнув запах вересу, прим’ятого чобітьми, ще раз подивився на, відбитки гусениць на мокрому піску – і на цьому все скінчилось. … полковникові було видно, як колишеться гілля там, де він пробігає.