ДЮРРЕНМАТТ Фрідріх – Суддя та його кат
Дорога була вузенька і погано асфальтована, раз по раз у скло стукало гілля. … Сад світив голими гілками дерев, а поміж тополями, неначе великі тварини, лежали лімузини. … За течією пливли старий, заіржавілий дитячий візок, гілки, невеличка ялинка, а далі крутився на місці, немов танцював, невеличкий паперовий кораблик.