Результати пошуку слова: давніх давен

Хутроноги з давніх–давен спілкувалися з гномами й довго мешкали попід горами. Можливо, що вміння будувати, як і решту ремесел, гобіти перейняли у дунаданів, але могли навчитися також безпосередньо від ельфів, котрі з давніх–давен були вчителями людей.

Чоловікам з давніхдавен не личило купатися за звичаєм. Купальську ніч (як і Різдво) з давніх–давен вважали такою календарною точкою, коли руйнувалась межа між потой- і посейбіччям і небезпека від хтонічних істот дуже зростала. Із давніх–давен люди використовують продукти бджільництва і знають їх поживну цінність.

висіти і вказує на підвішені ніби на нитках кореневі бульби, давніх–давен на Далекому Сході ці кореневі горішки використовували при різної роду шлунково-кишкових захворюваннях. Дерен справжній (кизил) (Cornus mas L.) Відомий з давніх–давен.

Тут, у нашім краі з давніх–давен ще скарб позаводив усякі лікарські помічні зілля. Ми, мовляв, з давніх–давен несли на своїх плечах усю державну ваготу, ми винесли високо вгору державу!

Польський король затвердив за ним і за його родом ще й усю Лубенщину: усі землі на річці Сулі з містами Хоролом, Ромнами, Прилуками, усі землі до самої тодішньої московської границі, котрими з давніх–давен обладували канівські міщани. Він уклонився, приступив до неї й привітався так ласкаво й щиро, неначе знав її з давніх–давен.

важко; серед бояр, мужів нарочитих, слів, купців, які з давніх–давен їздили до Константинополя, були християни, що огречинились давно. Тут, на високих горах, що круто обривались над Дніпром, з давніх–давен стояла покладена на кам’яних підмурках дерев’яна фортеця з стіною наокруг, ровами й валами.

Всі землі понад великими річками — Дніпром, Бугом, Дністром та Сяном — з давніх–давен залюднювали східнослов’янські племена. На острові Тавань з давніх–давен стояла турецька фортеця Аслам.

Тамечки з давніх давен стояли московські вартові. І се від того, що ся країна з давніх давен була почасти слов’яноруська, почасти тюркська; се було погряниччя Русі й тюрків. У Харкові, напріклад, такі базари бували по понеділках та п’ятницях з давніх давен.

От у чому полягала неможливість для них признати українськими найбагатші частини теріторії України, заселені з давніх давень українцями, политі їхньою кроввю, як раз ті землі, де віками провадилась боротьба українського козацтва з турками й татарами, де билося серце Козацької України, Січ Запорожська.