Результати пошуку слова: де ж то

Далi вже що день, то вона сердитiша; вже й лає; часом щипне або штовхне стиха… та й сама почервонiє як жар, – … Поки ж тiльки не звичилася; а як оговталась, обжилася, то пiзнали ми тодi, де воно в свiтi лихо живе.

вся ж самостійницька держава туди лазить, бо другого державного ходу нема, та до того ще й дуже вже йому ту самостійність вихваляли. … Зараз же біжи на барахолку, діставай грецьку одіж та тоді за грецьким паспортом… Ти ж знаєш, де паспорти продаються.

Тобто, де я буду… … Тій жіночці було 30 років, мала десь чоловіка в Україні і ніяк не могла знайти собі роботи. … – А де ж наркомани? … Знадвору долинали уривки жіночої істеричної декламації з мегафону. … демонстрація то демонстрація. … – А, так то не демонстрація? … Вона ніколи б не поперлася у якості людського щита в гарячу точку де-небудь в Аче чи на Тіморі. … Де той грьобаний лікар?! … Я ж просила о дев'ятій!

Геть на обрію, де той кущ із землі виростає, починається якась балка. … І на Січ певно вже прийшов наказ арештувати його, коли там з’явиться, та відставити до Глухова, де тоді сиділа московська головна команда. … За ним певно вже по всій Україні слідкують, а він сам пхається в те шершеняче гніздо, де його ждуть муки. … Марія пішла з запаленою скипкою туди, де колись жила шинкарка з без’язиким слугою. … — Де ж ми дінемося, Марусе?

За його підрахунком, за кілька днів мав іти знову до темниці, де його ждала невмолима смерть, і то через повішення. … Надвечір того ж дня чотири арештанти під доглядом двох дозорців везли дерев'яну домовину з мертвим тілом Степана на арештантському візку на кладовище…

Тут недоїдаєш, недопиваєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає – і тілько ж всього-на-всього двісті десятин, а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш. … Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті згадуючи, сатани, то, може, й другі так саме достали… Тілько де ж вони з ним познайомились і як?

бо всі демократи — то або жиди, або з жидами полигалися… … А городським кажуть, що жиди вам торговлю перебивають та дурять вас, та десь за городом начебто в ікону та в царський портрет стріляли… … А жидам землю мужицьку оддати, то не ви, прокляті демократи, вигадали?! —

То ж Агенор, Гелен і Деїфоб, а серед їх Долон. … Ономай Як буде мій сей стан, і сії очі, і сі уста, вся горда пишна постать, то де ж із них подінеться душа? … Деїфоб То як же буде, брате, з подарунком?

Коли ж минають дні, роки, десятиліття, тоді що? … (А над ним через п’ятдесят чотири роки співатиме Козловський, але хто ж про це тоді знав, хто думав?) Ой там зірка десь впала, як згадка.

– О де ж то є оті ключі?