Результати пошуку слова: до півночі

Гетьман має надію, що з турецькою допомогою козаки матимуть змогу визволити увесь український народ на землях від Перемишля, Самбора і Вісли на Заході, до Мінської області на півночі та Сєвська й Путивля на Сході.

– Інколи ми виглядаємо дощову хмару з півночі, а вона приходить зі сходу.

Не раз і не два Ясь до півночі не стуляв очей після розмови Хоцінського про те, що Ясь веде свій рід од панського польського коліна, що в йому плине кров шляхетська, польська, а не мужицька – українська, що його діди й прадіди були заможні, були панами й католиками, мали поля, села, людей.

Коли вони вже вибігали з проходу, троє кзамів з півночі встигли загородити їм дорогу. Свиснув його величезний кий, хруснули кістки одного з кзамів, і він грудкою упав на землю, другий же тікав до ватаги воїнів, що стрімголов мчалася з півночі. Десь опівночі з темних надр печери долетів далекий клич.

І вона до півночі не зачиняла вікна, забитого залізними ґратками. До півночі дивилась вона на чорне небо, засіяне золотими зорями. Через два тижні жди нас і не лягай спати до півночі та все позирай вважливе на той пригорок під лісом, де блисне багаття. Гості бенкетували та радились до півночі.

Ти не можеш бути Скакун!» Близько півночі прослизнула до вітальні, побачила у кріслі нерухому постать. Я млинців насмажила… До півночі за столом товклися, млинці наминали, словами кидалися, все розходитися не хотіли. До опівночі — таємничий час… Час подарунків. За півгодини до півночі Ліда горіла від високого градусу.

На півночі були вороги, з агентурою він бився на смерть, і цього йому було цілком досить. Хто до нас її з Півночі гнатиме, якщо не розвідники? Попереду, на положистому трав’янистому схилі, що здіймався до півночі, стояли у три ряди танки.

– Я – Хальвард Дунадан, слідопит з півночі. До Ерегу ще їхати та їхати, а нам треба встигнути до півночі. А вони ні на кого не звертали уваги, підганяли змилених коней і ще до півночі були на вершині пагорба Ерег, біля Заповітного Каменя. До півночі все було готове, і ворог пішов на приступ.

Полюбила – не спинила, Пішов та й загинув… Якби знала, що покине,- Була б не любила; Якби знала, що загине,- Була б не пустила; Якби знала, не ходила б Пізно за водою, Не стояла б до півночі З милим під вербою; Якби знала!.. Щовечора сходилися, І мати не знала, Де Мар’яна до півночі І з ким розмовляє?

– Ну, та й рання ж птиця оця молода матушка,– говорили наймички та наймити в пекарні,– будить нас ще до півночі,– не дала вволю виспатись. Написавши в діяриуші байки, Балабуха впав навколішки перед образами й молився до півночі. Млинковський лічився таким способом до півночі, потім день і другий.