Результати пошуку слова: жила

Ось чому і тут, і надворі, і дома – скрізь мені недобре, і ще мені здається чогось, ніби, крім нас, не лишилось тут більше таких, у кого кров шумує в жилах і кому є ще куди йти. Байдуже про те, аби я сама жила чесно і мала чисте сумління, хай плещуть, хто що хоче, а Бог і правда будуть мені покровом.

жилаві́ший – прикметник, вищий ступінь відмінок однина множина чол.

Брунатні, жилаві, потріскані, всі у виразках і шрамах – батькові. Пекла, яким батько лякав усіх довкола, Настася не боялася, щойно стала розуміти слова дорослих людей, бо ж бачила те пекло щодня, жила в ньому разом із своєю нещасною матір’ю. Сказала про це Марунька Голод, що жила в халупі коло гостинця Галицького.

Канае Сома поставив між собою і гостею переносну електричну плитку, що була єдиним у цій кімнаті засобом опалення і водночас служила для приготування чаю. –  І це неправда…- Аяко напружилася всім тілом, намагаючись вивільнити пальці рук, а потім скоромовкою додала: – Пам’ять трохи ожила.

Так i жив брат осторонь вiд людей iз дружиною Павлиною, яку привiз з-за Днiпра, жилавою, неговiркою жiнкою; мали вони трьох хлопцiв, працювали скопом, рано прокидались i рано лягали, а на нiч випускали на вали лютих псiв. I не за цим тужила зараз ключниця Ярина, не за тим шкодувала, що нiчого не має.

Поки ж Здора не було, ще таки надiя жила у її серцi, ворушилася на самому днi, грiла; а як Карпо приїхав та сказав, що Пилип, спродавшись, пiшов вiд нього i бiльше йому не доводилося бачити, – Грицько, скiнчивши, подивився на Прiську, поглянув на Христю… Прiська мовчала; Христя тужила.

Він лежав у лодії, яку гнали супроти течії десяток жилавих рук; попереду, позаду, скрізь попід берегами вгору поволі посувалась сотня лодій – все, що лишилось від воїнства князя Святослава. – насторожилась жінка. Мав я дочку Малушу, жила вона з нами в Любечі, а там приїхав до мене син Добриня, забрав її сюди, в Київ…

Я нічого не змогла б відповісти, якби пані Ірина мене спитала, як я наважилася переступити цей поріг? Читальня ожила в пошептах, у перемовах, хтось за моїми плечима пирскнув сміхом, і не знати було, що означає той сміх … Ступа наперед проінструктував, дав завдання, але й ця рука не зважилася скинутися вгору.

I скаржилась Наталя Миколаївна. – Так, i не знаю де, бо жила ранiш за раднаргоспом, а тепер треба шукати… .I, значить, у цьому городку жила-була сiм’я: папа, мама, брат, сестра й т. А в домi за раднаргосом жила з Веронiкою Христина (робiтниця, бабуся). Тому, що положила на моє серце головку малюсенька дiвчинка, i.