Результати пошуку слова: зсунув
Ольга Кобилянська – Через кладку
Ті два голоси — м’які і непоборні силою своєї невинності, стали одним… і — гнали мене звідсіль… Зсунувши капелюх на очі, я перейшов сад, покликав свою велику собаку й пустився в сторону ніччю, звідки мав над’їхати батько-мужик. … І сказавши це, я зсунув з її лиця лагідно руки і, вижидаючи на її відповідь, хвилину дивився на неї.