Результати пошуку слова: листя

Мекіт їхній під той час ставав також інакший, солодкий та прохальний, бо вже марилася їм та хвилина, коли до них доторкнуться ласкаві руки – віддадуть тоді набрану за день білу кров трави й листя. Шумувало в ній та пінилося, начебто сік той із трави й листя, що його випили тварини за день, ще й досі нуртував.

ПРО ЗІЛЛЯ ДЛЯ ЛЮЛЬОК Давним-давно мали гобіти ще одну дивовижну звичку: вони полюбляли вдихати дим від покладеного у люльку сушеного листя якоїсь трави, що звалася «люльковим зіллям», очевидно, різновиду «Nicotiana». Сухе листя тихо шелестіло над їхніми головами. Західний вітер зітхав у гіллі, листя шепотіло.

листяни́й – прикметник відмінок однина множина чол.

Значно частіше квітки і листя при шлунково-кишкових захворюваннях, для полоскання горла і клізм при поносах. У листяних і мішаних лісах росте рослина дещо схожа на дібровну анемона жовтецева (A. Росте в листяних лісах (букових, грабово-дубових), часто утворюючи суцільні зарості.

Вони не можуть контролюватися лише обробками листя, тому що висіяне насіння вже інфіковане. Завдяки системній діїтри- адименолу, значною мірою знищуються ранні інфекції хвороб, що поширюються через повітря, а саме: справжня борошниста роса САЖКА, ВИДИ БОРОШНИСТА РОСА ІРЖА, ВИДИ РИНХОСПОРІОЗ ЛИСТЯ СНІГОВА ПЛІСНЯВА 1 Рис.

листя́нка – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний листя́нка листя́нки родовий листя́нки листя́нок давальний листя́нці листя́нкам знахідний листя́нку листя́нки орудний листя́нкою листя́нками місцевий на/у листя́нці на/у листя́нках кличний листя́нко* листя́нки*

На вулиці сіяло мжичкою, в голому садку поміж деревами, як поміж сиротами, бавився в лапанки осінній вітер, у відчинені двері веранди струменів терпкий дух опалого листя. Стара липа сонно, як сова, поблимувала ліниво срібним листям, поміж яким золотим полумінцем горіло, пахтіло, принаджувало бджіл густе метеличчя цвіту…

Шкіра в неї ніби сяяла, одлискуючи, наче поверхня річки чи зелене листя дерев. Тільки іноді без найменшого шелесту пролітав у блакитному повітрі на своїх волохатих крилах пугач та хорами скрекотали жаби, повилазивши на бережок і листя латаття; металися нічні метелики, рятуючись від кажанів, що гасали собі в сутінках ночі.

–  Листя з дерев Лоріену саме по собі не падає. Піти звідси ми встигнемо й завтра Все одно доведеться чекати світанку… Віддалившись від побоїща, вони розташувались на ніч під корячкуватим старим каштаном; на ньому збереглося ще осіннє листя, широке, іржаве, наче висохлі долоні з розчепіреними пальцями.