Ольга Кобилянська – Через кладку
А ця дівчина не для тебе, Богдане. … Ця ясність є без найменшої надії. … В залі настала через хвильку глибока тишина. … — Ця задача припадає мені, добрий товаришу. … Мала хвилина напруженого мовчання настала. … Година може бути п’ята. … Година була надвечірня, закутана в сумерк, і в нього світилося вже світло. … І настала весна.