Записки українського самашедшого – Костенко Ліна
Чого той літак розбився, невідомо. … Чого помер, невідомо, ніколи не хворів. … Вони переслідують нас, терзають, вони шматують нас і виснажують, ми з ними боремося віками, але ж збоку їх не видно, і ми гинемо на своєму вівсяному полі, невідомо чим для світу розтерзані. … А це вже у Болеславчику похворіли невідомо чим, невідомо від чого, чотириста чоловік, переважно діти.