ТРУБЛАЇНІ Микола Петрович – Шхуна «Колумб»

Їх щонайбільше набереться десятків зо два вздовж північно-західного узбережжя. Острів називався Лебединим, бо восени й весною його відвідували тисячами, а деяких років десятками тисяч лебеді, спиняючись тут під час своїх мандрувань з півночі у вирій, а з вирію на північ.

КЕЛЛЕРМАН Бернгард – Тунель

А втім, Аллан приїхав сюди з Буффало, де мав завод інструментальної сталі, не слухати музику, в якій анічогісінько не тямив, а заради десятихвилинної розмови з залізничним магнатом і банкіром Ллойдом, наймогутнішим чоловіком у Сполучених Штатах і одним із найбагатших людей у світі.

Микола Олійник – Леся

Вилізти на нього їй нічого не варто. Ні, нічого не чути. Нічого не вдієш, доведеться підкоритися, адже він — старший. — Нічого… На ніч Ольга Петрівна провітрювала спальню, і Леся, лежачи під ковдрою, чула, як у садку сонно зітхав між гіллям вітер і десь далеко, мабуть на околиці міста, співала молодь.

ФИККЕР Эдуард – Золота четвірка. Дев’ятнадцятий кілометр

Полковник сидить за письмовим столом, на якому нічого не видно, крім попільниці, настільної лампи і світної плями од неї. Обличчя його нічого не говорить, ніби цим сказано все. Та він ще нічого не знає. І нічого підозрілого не помічав. Що стосується Марти Вальтерової, то вона вже нічого не скаже.

Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ

Це була одна з тих сварок, що виникають між закоханими з дрібниць, майже з нічого, але важать для них більше, ніж найсерйозніші світові проблеми. Ця облюбована багатьма поколіннями студентів круча над рясніючою електричними вогнями Журавлівкою і далекий переклик нічних поїздів тільки посилювали біль втрати.

Рей Бредбері – 451 градус за Фаренгейтом

Коли чимало інших фантастів світу всю свою увагу зосереджують на технічних і технологічних питаннях, на прогнозуванні нових відкриттів науки й техніки, то Бредбері виявляє до всього цього демонстративну байдужість. Він вийшов і нічною вулицею рушив до метро, де по підземному тунелю мчав безшумний пневматичний поїзд.

ФОЕР Джонатан Сафран – Все ясно

Інша називає мене «Ніч-без-сну». Вставляє сипати бабками в центрових нічних клубах Одеси-мами. Але я знаю купу людей, які тащаться від швидкісних машин і нічних клубів. Я ж ввічливий і завжди прикидаюся, шо нічого не помічаю. Тому я ніколи про неї йому не нагадую, бо якшо я нічого не маю проти, то роблю все так, як каже мій Батя.

ВЛАДКО Володимир – Нащадки скіфів

–  Нічого, головні лінії ми побачимо. –  Нічого, нічого, я давно звик до вашої манери розмовляти… Навіть більше, ніж ви до мого темпераменту, про який ви, Іване Семеновичу, не втомлюєтеся згадувати… Так от, передбачаючи подібні заперечення, я навмисно попросив Ліду піти сьогодні до печери разом зі мною.

Олесь Гончар – Циклон

Раз у раз у повітря — між нами й селищем— злітають цілі хмари води — чорні вибухи нічної стихії. Пульсує отак ніч крізь ніч. виднішає ніч! Вона не боїться кадру навіть “некрасивого”, якщо це треба; іноді їй мовби з нічого вдається раптом видобути справжній самоцвіт… — Не знаходжу в них нічого ні динамічного, ні демонічного.

Григір ТЮТЮННИК – Вир

На північ від нього Беєва гора, покрита лісом, на південь — заткана маревом рівнина, по якій в’ється полтавський шлях. Тимко нічого не відповів. — Так що зарікатися нічого, — Темно зробилося, як під кобеняком, за два кроки поперед себе нічого не видно. Ото не треба її на ніч їсти…»