На уходах – Андрій Чайковський
Поволі надворі робилося тьмяно, сходили ясні зорі, поки не вкрили цілого неба. … Вона почала заспокоюватись і поволі злазити по драбині вниз. … Недоїдок був недобрий, ішов пішки поряд з кіньми, а Гривко, скільки разів той на нього глянув, скалив зуби і гарчав, їхали дуже поволі і дуже довго, поки наблизилися до табору.