Результати пошуку слова: поволі

ЕРНЕСТ Гемінґвей – Прощавай, зброє

Posted on by / 0 Comment

Ми поволі їхали цим солом’яним тунелем, аж поки вибрались на розчищену відкриту місцину, де колись була залізнична станція. … Потім витер руку об сорочку, і знов поволі розпливлось ясне світло, і я подививсь на свою ногу й страшенно перелякався. … Ліфт поволі рушив угору. … Нас поволі кружляло на воді.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем

Posted on by / 0 Comment

Вагон поволі посовувався між густими акаціями, котрими обсаджені одеські вулиці, і незабаром доїхав до станції за містом, де перепрягають коні. … Вони забрали по карті й потяглися в кущі за Бородавкіним, котрий поволік здорового кошика з пляшками та харчами.

ПЕТРОВ Всеволод – Спомини з часів української революції

Posted on by / 0 Comment

Вони поволі наближувались, обходячи водяні калюжі, в кінці їх відділював тільки вузенький, але глибокий рівчак. … Нарешті вдалі замигтіла копула Лубенського собору, до якого шлях поволі йде під гору, так що видно, як друга сотня ріденькою лавою обережно підходить до перших будинків Лубен і спокійно, без стрілів, зникає за ними.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа

Posted on by / 0 Comment

Вже сонце наближалося до заходу, як Лемішковський встав і поволікся до того гаю. … Надія швидко дістати чин навела на його думку не дуже вже гаряче братись за діло, робити поволі, частіше одпочивати. … Обидві пари йшли так поволі, ніби стояли на одному місці.

Олександр Довженко – Повість полум’яних літ

Posted on by / 0 Comment

Роздягнутий по пояс, він стояв у садку в медсанбаті перед сестрою й, піднявши руки на голову, поволі повертався, вмотуючись таким чином в бинт. … Сержант Орлюк повз у снігу в білому халаті, а за ним білими грудками поволі просувались його гвардійці. … Старі колгоспники ішли цепом, як воїни, поволі, з непокритими головами.

Володимир Сосюра – Третя рота

Posted on by / 0 Comment

Мабуть, дряпатись нагору, а потім, як на санях, летіти вниз… Але так можна розбитись об гостре каміння… Ми швидко наближались до моря, і воно поволі лягало синьо й широко… Над поїздом звисали величезні й страшні кам’яні брили, що.

Уайльд, Оскар – Портрет Доріана Грея

Posted on by / 0 Comment

Передранішній серпанок відступає вгору, поволі відновлюються звичні форми й кольори речей, і світанок знову відтворює перед наші очі світ, яким він є спредвіку. … Коли б не червоний нерівний проріз на потилиці та не темна, трохи вже застигла калюжка, яка поволі ширшала на столі, подумалося б, що людина просто заснула.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло

Posted on by / 0 Comment

Смерть удруге знайшла його тут… Петро дивився на рештки товариша, одягненого так, як і він, в блакитну одежу, і поволі до нього прокрадався страх, – … Якийсь хлопчина поволі розтягуючи слова з насолодою, як фаховий, закоханий у свій власний голос оповідач, розповідав про Броди, де він «собственною персоною» був.