Skip to content Шота Руставелі Витязь у тигровій шкурі ВСТУП Той, що силою своєю сотворив будову світу, Вклав у всі живі створіння душу, з духом неба злиту,- Він нам, людям, дав цю землю, многобарвну, повну цвіту, Дав царям свою подобу, величаву й гордовиту. Вогонь пік ступні, а він ішов, закусивши, щоб не закричати, губу, і як доходив до кінця, почув голос батька, якого втратив… Відколи батько, воскресінням якого Жак не встиг навтішатися, відійшов удруге, того разу назавжди, в Жакові оголилося провалля, що мало одну й ту саму нав’язливу подобу втупленого в нього ока. 