Skip to content
Рекомендуйте мене, пожалуста, баришням! …
Ах, не говоріть мінє про любов… А я до вас ужасть как… Только, будь ласка, не говоріть, пожалуста, про любов, потому ето шкандаль… Голохвостий. …
Придивись, пожалуста, первий хвисон… Галя. …
Не робіть, пожалуста, шкандалю! …
І хустку картату, пожалуста!
Пожалуй, вони усі були веселенькі, жартовливі, приятельні; а тільки що не так думаєш з нею обіходиться, зараз відвернулась, не дивиться, не заньмай її, вона тебе не зна. …
Пожалуйте, приходьте…» – …
Та воно б то, пожалуй, добре, – …
Пожалуй, якби я була панянка, я б і тогді вас так же б кріпко любила… –
Добро пожалувати, будьте з нами, бо ми так само говоримо, як i ви… Мало хто сьогоднi не так само, як ми, говорить… Нє, нє… Це ще не все. …
Хай не пожалують грошей. …
Бо ми гречкосiї, хлiбаки, борозняна черва… Ось пожалуста!.. …
– То пожалуста. …
– Пожалуй, хватiт,- каже Володько.- Вот здесь,- i сам вiдсувається на бiк.
Була кругловиденька, ясноока, уста рум’янi, як вишня; i висока, i ставна; брови на шнурочку; а голос… було, тiльки заговорить, то здається, вже тебе пожалувала. …
Сама вона говорила небагато, а людям одмовляла любенько, ввiчливо, якось учасливо, мiсто б вона пожалувати хотiла.
Як п’яна, то, було, ще заговорить до мене i дитину попестить, пожалує: "Дитино моя! …
I свекру догодить-услужить, i чоловiка пожалує, i дiло не стоїть – зроблено все. …
– Пожалуй же, Марусенько, молодицю, вклонися й пошануй. …
Хiба се ви мене пожалували, чи що, щоб я вам дякувала?
