НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки
На південь за пологими левадами та сіножатями, за купами вільхи та верболозу, проти синього неба ясно вирізувалась ламана смуга горяного берега Росі. … – І то розумне слово,– обізвався Бала-буха густим басом, з повагом розтягуючи слова: – … А слова все-таки не йшли на язик. … Я б з кременя добула слова.