Розкурити Posted on by / 0 Comment розкури́ти – дієслово доконаного виду Інфінітив розкури́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа розкурі́мо, розкурі́м 2 особа розкури́ розкурі́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа розкурю́ розку́римо, розку́рим 2 особа розку́риш розку́рите 3 особа розку́рить розку́рять МИНУЛИЙ ЧАС чол.р.
Розкурювати Posted on by / 0 Comment розку́рював розку́рювали жін. … розку́рювала сер. … розку́рювало Активний дієприкметник Пасивний дієприкметник розку́рюваний Безособова форма розку́рювано Дієприслівник розку́рювавши
Розкублитися Posted on by / 0 Comment розку́блився, розку́бливсь розку́блилися, розку́блились жін.р. … розку́блилася, розку́блилась сер.р. … розку́блилося, розку́блилось Активний дієприкметник Пасивний дієприкметник Безособова форма Дієприслівник розку́блившись
Розквилитися Posted on by / 0 Comment розквили́вся, розквили́всь розквили́лися, розквили́лись жін.р. … розквили́лася, розквили́лась сер.р. … розквили́лося, розквили́лось Активний дієприкметник Пасивний дієприкметник Безособова форма Дієприслівник розквили́вшись
Розклеювати Posted on by / 0 Comment розкле́ював розкле́ювали жін. … розкле́ювала сер. … розкле́ювало Активний дієприкметник Пасивний дієприкметник розкле́юваний Безособова форма розкле́ювано Дієприслівник розкле́ювавши
