Результати пошуку слова: самі
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків
Довгі плакучі трави крили тепер боки гори, дзвінки корів обзивались, як далеке зітхання, все частіше попадалось велике каміння, що далі, на самім вершку, творило хаос поламаних скель, списаних лишаями, здушених у гадючих обіймах корінням смерек. … Тоді вже згадки самі почали зринати одна по одній, наливати порожні груди.