Результати пошуку слова: соловей

» ЯК СОЛОВЕЙКО ВСКОЧИВ У БІДУ У Соловейка з Солов’їхою народилось напрочуд здібне пташеня! Але такий дорослий Соловей повинен співати по-своєму! Ні білих берізок, ні ясенів, ні набридлого Соловейка. Але одного тихого ранку воно несподівано побачило на своїй гілці сіренького Соловейка і жовтогарячу Іволгу!

Защебетав жайворонок, Угору летючи; Закувала зозуленька, На дубу сидячи; Защебетав соловейко – Пішла луна гаєм; Червоніє за горою; Плугатар співає. Прилітає зозуленька Над ними кувати; Прилітає соловейко Щоніч щебетати; Виспівує та щебече, Поки місяць зійде, Поки тії русалоньки З Дніпра грітись вийдуть.

А на Київ їхати треба було манівцями, тому що на прямій дорозі сидів сильний і страшний розбійник – Соловей-розбійник. Там ні птиця не пролітала, ані звір не пробігав, жоден богатир не проїздив – Соловей-розбійник усіх побивав. Та Ілля Муромець не побоявся, поїхав прямою дорогою повз той ліс, де Соловей-розбійник сидів.

У весняній обрядовій пісні бачимо мотив відмикання весни ключами, до чого причетний передусім Дажбог: Хоре 13 — Ой, соловейку, ти ранній пташку, Ой чого так рано із вир’їчка вийшов? Соловейко каже: Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав З правої ручейки, і ключики видав.

З дверей виривається Соловей, хапає коромисляку i, як є, у однiй бiлизнi з розхристаною пазухою та матнею, накидається на фронтовикiв. Але коли б тiльки пiймав кого… О, Соловей жартiв не знає. Соловей безрадний. Боже, скiльки цвiту i вже, напевно, починають спiвати соловейки.

А ті розсипалися вздовж берега і так захопилися, що навіть до соловейка їм байдуже. Де почув вона такий щирий спів соловейка? Цвіли б сади, витьохкували соловейки… завше співають соловейки весною, жайвори розсипають над полями дорогоцінні перли.