Результати пошуку слова: соняшник

Недоцільно вирощувати яру пшеницю після ярих зернових, соняшнику, сорго, суданки, а в сухі роки після цукрового буряку. Менший урожай формується при сівбі ячменю після цукрового буряка, соняшника, які дуже висушують ґрунт. Не варто висівати сою після соняшника, багаторічних бобових трав і зернобобових культур.

Магазаник навіть бровою не повів, лише поглянув на молоду голівку соняшника, що стояла в глечику на столі, і начебто сам до себе сказав: — Може, я тобі на стіні зокола соняшники намалюю? Отак вони прийшли додому під сяйво соняшників і рутбокії, які так любив Ярослав. Оксана поклала руку на соняшника, що хилився од ваги своїх діток.

Весь край засвітився соняшниками, що могутньо розвертаються своїми тугими коронами для цвіту. Соняшник вигнався під стріху, і кручені паничі по ньому в’ються. Коли ми спали, він одповз від нашого гурту і заліг у соняшниках, ждучи, поки ми підемо. Ми пішли далі, а він лишився в соняшниках, на бенкет воронню.

Так, Чернеччину ми пустимо підсоняшники, — роздумував Оксен, повільно сходячи з крилечка, хрускаючи чобітьми по соняшниковому лушпинню. сказав він їй, дихнувши в лице запахом тютюну, змішаного з запахом підсмажених соняшникових зернят. Тямко злодійкувато глянув на соняшники, майнув поглядом по нескошених житах.

І здається Докії, що, розводячи понад стежкою соняшники, вийде її мовчазний Тимофій. Ворухнулось шорстке листя соняшників, і серце, стискаючись, тугіше забилося в грудях удовиці. Назустріч їм встає з призьби висока молодиця, з пелени сиплеться рябе соняшникове лушпиння. Розпарена теплінь віє соняшником, коноплею і яблуками.

Розрізняють фонетичні діалектизми (кирниця – криниця, Гумань – Умань); граматичні (співаєть – співає, я му ходити – ходитиму); лексичні, серед яких власне лексичні (вуйко – дядько, маржина – худоба), етнографічні (крисаня – різновид чоловічого капелюха, ковганка – вид посуду),семантичні (сон – соняшник, лавка –магазин).

– знизує вузькими плечима парубок, неначе я щось несусвiтне сказав, i вибирає з жменi.соняшникового насiння одну гарбузову. Одразу ж за нашою вулицею стоять, як Дунай, молодi коноплi й соняшники, за ними темно виткнулась церковця, ще далi, бiля самого неба, диркає деркач, а в небi виблискує Вiз.

А пшениця в добру годину стоїть, мов Дунай, а соняшники самi струшують росу навпiл з олiєю. – Менi й нашi соняшники гарнi, – Далi, наче сновида, мати пiшла на город i зупинилася бiля головастого соняшника. I менi здалося, що мати торкалась руками не соняшника, а нахилила до себе мою голову.