Результати пошуку слова: сорока
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана
Для сорокарічного паші отримати в свій гарем жінку, яку вже хтось мав у постелі, було б радістю не вельми й великою, коли б ця жона не була султанською сестрою і коли б не дав її вам султан. … На дивані поряд із молодим султаном і повними сил сорокалітніми візирами виглядав вичерпаним, збайдужілим, старим.
Іван КРИВУЦЬКИЙ – ДЕ СРІБНОЛЕНТИЙ СЯН ПЛИВЕ…
Наші відділи часто проходили за день або ніч до сорока кілометрів гірськими теренами. … Там була і спальня, і робочий кабінет – одне слово, усе, як у депутата парламенту сорокамільйонної республіки. … Від тих часів минуло більше сорока років, нам уже за сімдесят, кожний оглядається назад і робить іспит совісті.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Дума про невмирущого
Хай отой широкий, рухливий танк пiдiйде зовсiм близько, хай вiн пiрне своїм вразливим черевом у високу пшеницю, i тодi з цiєї пшеницi несподiвано вилетять маленькi колючi снарядики сорокап’ятимiлiметрової гармати i пролижуть танк, як голка тканину. … За громом бою пострiлiв “сорокап’яток” не було чути.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками
Мати пищала високим тенорцем, а Мелася різким альтом і тріщала, і лящала дрібно та різко, як сорока на тину. … Не ходе, а ніби стрибає, як сорока, або дріботить дрібними ноженятами, неначе посмітюха. … Ну вже й правда, що сорока! … Ну та й сорока! … Вона швидко, мов сорока, вскочила в прихожу й залепетала.
Іван Кривуцький – За полярним колом
Треба було ще хоч би двох сміливих однодумців – тільки двох із сорока, щоб провчити одного Закандикіна. … – Сьогодні вранці оголосили актовану погоду (на роботу не виводили), бо вітер до сорока метрів, хоч мороз слабий. … Біля вишки праворуч від мене на відстані до сорока метрів стояли два офіцери в літній формі з кількома солдатами.
БАГРЯНИЙ Іван – Тигролови
Сорокаметрові кедри, випередивши всіх у змаганні до сонця, вигнались рудими, голими стовбурами з долішнього хаосу геть, десь під небо і заступили його коронами. … Сорока на хвості принесла… Заливай брехав, да-а-ле-ко, і моє вухо й почуло. … Вона он уже не брикається, бачите, як рота роззявила, як сорока в жнива… Агов, Марійко!