Результати пошуку слова: сходи
Семен Скляренко – Володимир
– Сам знаєш, колись ти ходив на брань, нині побував я, а предки наші, брате, все життя не сходили з коней… … Не сходили з коней? … То не місяць сходив над лісами – не на заході його отчина, – … Багато разів сходились і розходились вої, раті то відступали, то навально кидались уперед, поле бою було вкрите трупами, залите кров’ю…
ПРУС Болеслав – Фараон
Греки з машинами стояли нерухомо там, де сходилися обидві ущелини. … О дорого, що сходиш з небес, аби напоїти землю, о покровителю хлібів, що вселяєш радість в наші хати!.. … Зранений чоловік упав обличчям на сходи, благаючи: – … Долати шкільну науку так важко, як і сходити на гору; але одного її дня вистачить вам на цілу вічність.
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
Одного разу з порога загорланив «За Сибіром сонце сходить», і на скрині погасла лампа. … Я сходив до села попри цвинтар. … Я побачив сходи в льох, пропустив Гафійку, тоді злетів у підземелля. … На другому поверсі, лизнувши світлом сходи, прочинялися якісь двері, і в глиб коридора прошмигнула гандрабата, не Миколина тінь.
Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»
Немов і до тієї-то ріки сходили з самого верху Чабаниці смереки густими рядками, одні по других. … А до жінки, що з жалю на землі неначе з розуму сходила, нахилившись, гукнув: — … Зойком тріпоталася скрипка, жаліли цимбали: «чужинця якогось…» І він в тих думках і з тим почуттям жалю і зависті сходив неначе з розуму.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський
На цім полустанку, саме як сходило сонце, Андрій і його дальший ескорт – начміліції й два міліціонери – злізли, забравши лантух з якимсь барахлом, валізку й течки з паперами, а решта повернули коней і поїхали шагом назад. … Всюди порожньо, безлюдно: порожні вестибюлі, порожні сходи, зупинений ліфт, порожні коридори.
Микола Олійник – Леся
Вечорами крадькома, виставивши сторожу, сходилися в одному з глухих закутків двору на раду. … Леся добре запам’ятала мотив «За Сибіром сонце сходить», розучила його, і часто в надвечір’ї ця пісня, вириваючись крізь зубчасті стіни, котилася широким берегом аж ген за річку. … Та найцікавішими були вечори, коли сходились дорослі.
Крістоф Рансмайр – Останній світ
Потім Кеїк почав сходити на борт, раз по раз оглядаючись на цьому недовгому крутому шляху, а тоді все ж таки став, сперся на поруччя й довго стояв. … В такій тиші наприкінці виступу Назон майже пошепки дякував слухачам і сходив з підвищення, ніколи не відповідаючи на запитання й не звертаючи на них уваги.