Результати пошуку слова: тихо

Було тихо — тільки лунали хлопки феєрверку і вигуки бенкетуючих. … тихо сказав Остап, дивлячись прямо у дідові очі. … Але рука його так і застигла на півдорозі… Остап розчув, що до тихої мелодії скрипаля домішується переривчасте дзеленчання. … — тихо сказав він, і мандрівники рушили в туман.

Повертайся, Андрiю, до маминих пампушок, до свого роботящого й тихого батька, з яким ти навiть не встиг попрощатись. … тихо сказав батько. … Через рiк пiсля Австрiї його танки, уквiтчанi прапорцями й зеленню, гримiли по вулицях тихого чеського курорту Карловi Вари. … I тодi до нього пiдiйшов один з полковникових друзiв i тихо сказав: –

 Тихої погоди, багатої риби! … Він побував в усіх закутках земної кулі, не раз одвідував Америку, Африку та Австралію, острови Тихого океану, плавав у антарктичних морях, але ні про який торіаніт ніколи не чув. … Але в кімнаті було тихо. … тихо промовила Знайда. … Під тим ліхтариком тихо плюскотіла темна хвиля.

мовив він тихо.  … каже тихо, – … Вашек здивовано здіймає брови і раптом тихо каже: – … Один тихо живе в Моравії, і йому вже за шістдесят. … Я тихо кажу: – … Санітарка тихо від’їжджає. … В будинку тихо, наче на кладовищі. … Тихо, одноманітно цокає годинник на стіні. … Тихо питаю: – … Тихо, наче привид, до кімнати заходить сестра-жалібниця.

Але ніхто не пов'язує цієї тихої вулиці з якимось французьким зайдою. … 7 Він вражав усіх ввічливістю, тихою делікатністю, через те здавався майже непомітним у цеху. … Але глянув на маму, на її знесилену постать, вмить пошкодував за свої слова, тихо промовив: – … – Не треба було йому вискакувати,- сказав тихо Шляхтич.- Навіщо?

Тихо причинилися вхідні двері її дому. … тихо відповів Монтег, Тостер простяг йому павучою лапою просякнуту маслом грінку. … – Стійте тихо! … тихо проказав Монтег, – … тихо відповів Монтег. … Надворі, під дощем, щось тихо пошкрябало в двері. … Нарешті він почав читати – тихо, затинаючись, а тоді, від рядка до рядка, дедалі голосніше і впевненіше.

Вона дуже любила мою маму і коли узнала, що татко гірко п’є горілку і ми бідно живем, тихо збожеволіла. … Бабуся тихо сіла в темний закуток, до неї підійшла мати і щось запитала, а бабуся замість відповіді страшенно глянула на маму і заспівала: «Преподобный отче Андрее, моли бога за нас…» З криком: «Ой боже, мамочка збожеволіла!..»

Рівно і обережно, тут тихо, там шепотом, а все в один голос, все шум і шум… Тужливо рослося деревині по верхах. … Вокруги тихо — жодна деревина не рушить вітами, а голос трембіти заєдно ішов верхами. … Вокруги тихо і тихо. … Вона лежить і слухає… Округи тихо-тихесенько, лиш лісовий шелест.

Зараз він увійде, ввімкне і все – вона розтане тихо, тихо, як її ніжна і печальна любов. … Але тихо не вийшло. … І він з несподіванки упав навкарачки і так, хекаючи, побіг кімнатами, а коли нарешті зупинився знову біля свого ліжка, де муляла око мокра пляма, то підняв голову і тихо засміявся.

–  Тихо, без сварок, – … –  Тихо! … –  Тихо, Гапа!  …  Тихо, братіку, ні гу-гу, – … До кінця дня хлопці розмовляли тихо, начебто й справді хтось захворів. … – спитав тихо Марцін.  … –  Тихо, щеня! … Було тихо. … мовила тихо.  … В трубці стало тихо. … тихо мовив Юн. … Ти так тихо підійшла, навіть Лорд не гавкав.