Результати пошуку слова: у пригорщу

Доторкнувся до суцвіть, зібрав їх у пригорщу. І такі не окремі люди, моя люба Тілло, а вся цивілізація, в яку нас кинули, наче пригорщу зернин у величезну бетономішалку. Ти єдина людина, здатна впоратися з Сонцем, не перетворившись на жалюгідну пригорщу золи.

Дав пригорщу золота селянинові, у якого позичив на ніч пилку і сокиру. Потім казав собі закликати церковного старосту і, винявши з кишені жменю золотих п’яти і десятирублівок, висипав їх у пригорщу старости.

Йому Злий Чоловік кинув у юшку пригорщу солі… І коли юнак нарешті насмілився і боязко погладив волосся дівчини, вона, сміючись, сплеснула руками, підбігла до озера і зачерпнула в долоні пригорщу темної води з золотим корабликом.

Сказавши це, винахідник дістав з кишені пригорщу, схожих на дрібний шріт, металевих зерняток. Я зміг всипати пригорщу порошку до колодязя перед будинком, ще йдучи з валізами від брички до свого покою.

Треба, ваше благородіє… Треба, пане голово… Треба, синку… А нині це «треба» говорить собі він сам… Він підвівся, накинув халат, хлюпнув в обличчя пригорщу одеколону, вставив зуби, глянув, масажуючи щоки, у дзеркало, скривився неприязно і пройшов до кабінету.

Шефер узяв з черпака, що мчав мимо, пригорщу сірого пилу.

Таке все гарне…” Кипарис підвів напоїти коней до кам’яного жолоба, з якого злетіло кілька лисок, і сипнув оленеві каштанів та пригорщу сухих трояндових бруньок.

Я зачерпнув пригорщу, покуштував на смак. Пристаркуватий панок тримав на столі верх долонею руку, а юна лошичка, очевидно, донька, з хвостоподібним пасмом волосся над оком блаженно усміхалась, поклавши в його пригорщу свою лапку.

– І вітер зачинив за червоними чобітками зі шпорами двері, сипнув пригорщу снігу в під’їзд.

Щось ріясе Чохову очі, він набирає повну пригорщу води і промиває їх, але від цього не робиться легше, щось давить його за горло, і з грудей виривається тяжкий з прихрипом стогін.