Дуже полюбляв перемовитися кількома словами із старими ветеранами, що бували в бувальцях, полюбляв також бойові історії, які розповідали на бівуаках, і частенько під час аудієнції, що її давав тому чи іншому чужинському сановникові, гупнувши себе хтозна–чого булавою по коліну, гукав: «Наша зверху!» –
Другу подав Ганні… Дівчина припала спраглими устами до бадьорливої вологи, а очима – до Григорія, і хтозна, чим до чого дужче… Навіть забула на цей раз гордо пхикнути. А хтозна–чого.
…козакування він добре вивчив цей настрій і знав, що в скрутну хвилину треба не перти на рожен, а відступити, заспокоїти збуджених запорожців, які в гніві можуть накоїти хтозна–чого, а коли заспокояться – знову взяти поводи в руки і робити з ними що заманеться… Відчувши легку зміну в настрої натовпу, що був ошелешений таким несподіваним…