Результати пошуку слова: ще мить тому
ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Повернення Короля – Володар Перснів-3
Пін ще не бачив місцевих дітей, тому зупинився глянути. … – Втім, і інші стежки нині можуть заслужити на таке ім’я… Тому я ще не вирішив, чи брати тебе в похід. … але кілька годин тому він ще був живий. … [221] У якусь мить їм здалося, що над віддаленою гірською грядою виросла ще одна, пронизана блискавками, немов хвиля над вутлим човником.
ПАШЕК Мирко – Ловці перлів
І ще тому… Ет, скільки їх, тих причин, які виявляться лише згодом. … Щось змінилось у запалих Абдаллахових очах, які ще хвилину тому були цілком байдужі. … Ще мить було видно поли нахудиного білого бурнуса, що звивалися, наче щупальця, – … Але навіщо все це купцеві, та ще й тому, який шукає королеву перлин?
Борис Грінченко – Під тихими вербами
Ще одна мить, і Зінько вдарив би Дениса, збив би його додолу, під ноги… … І ловко було б, дак коли ж начальник, замісто щоб просто поняти тому віри, та заходився ще громаду питати. … Почав був шукати та й згадав, що його позичив Грицько ще на тому тижні та й досі не вернув. … Дід стояв ще яку мить, мов іще щось хотів сказати, але не сказав нічого, вхопив з кілка шапку і вийшов з хати.
ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій
Ще мить – і корма теплохода зачепила буксир, що стояв поряд. … Вона швидко йшла поодаль від берега, швидко щезла з виду, потім на мить з’явилася – сонце висвітило її сукню у хащах, за поваленим деревом. … Ось вони… Ірина потерла долонею щоку, прикрила очі й опустила голову, мовби небесні вогні, якими так жваво цікавилася ще хвилину тому, нараз поблякли для неї. … І тому злива фотонів з кожним імпульсом щедрішала.
ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори
– тільки й мовив Більбо і саме в цю мить відчув таку втому, якої ще ніколи не відчував. … Більбо тільки й встиг побачити, як у тому проході щез хвіст останнього поні. … Політ закінчився дуже вчасно для гобіта: ще б мить – і його пальці розчепилися б. … Гноми враз позабували свою радість і те, як самовпевнено похвалялися ще хвилину тому – перелякано попадали, де стояли.
МАЙН Томас Рид – Вершник без голови
Минула ще мить – і норд уже бурхав між фургонами. … А ще за хвилину по тому в дверях з’явився Зеб Стамп, і, поглянувши на нього, обидва – й слуга, й господар – відчули полегкість. … Ще мить – і мустанги вщерть заповнили той вузький прохід і нестримно, мов гірська лавина, ринули на галявину. … Я відіслав його десять днів тому, коли ще ніхто не знав про заворушення серед індіанців.