Результати пошуку слова: ще мить тому
Микола Хвильовий – Синi етюди
Вiд неї пахло свiжим тiлом, тому ще бiльше дурманило голову. … …I прийшла ще Маруся, i тому, що вона якась екзальтована дiвчина (горить i тече п'яною вишнiвкою), думайте: каесему. … Принаймi вiн не найшов потрiбним навiть на мить пiдставити своє обличчя пiд удари зливи i вступив до розмови в тому ж станi мертвого рiзьблення, в якому вiн був i до цього часу.
ЧЕМЕРИС Валентин Лукич – Білий король детективу
Ще мить – і в холі з’явилася жіноча постать у білому, довгому, аж до п’ят вбранні. … – Ще мить, і заіржавлена допотопна машинерія перетворила б нас на попіл першого гатунку. … Але вона ще сказала, що приміряє зараз нові туалети і тому не зможе вас прийняти, Приходьте вже якось іншим разом. … Місяць тому вона була ще там, а ось удруге вже не пощастило взяти її до рук. … Ще мить – і ви почнете вдаватися до моралі.
БРЭДБЕРИ Рэй – Марсіанська хроніка
Ще мить – і він би застрелив Паркхіла. … – А я був у ньому тиждень тому й ще за тиждень до того, я щойно проїхав через нього – це купа руїн. … Ще мить, і вона зникла. … За мить вийшли дочки, високі гарні дівчата, а за ними ще вищий син. … Ми задумали цю подорож чимало років тому, ще до твого народження, Майкле.
Бредбері Рей Дуглас – Марсіанські хроніки
Ще мить – і він би застрелив Паркхіла. … – А я був у ньому тиждень тому й ще за тиждень до того, я щойно проїхав через нього – це купа руїн. … Ще мить, і вона зникла. … За мить вийшли дочки, високі гарні дівчата, а за ними ще вищий син. … Ми задумали цю подорож чимало років тому, ще до твого народження, Майкле.
НЕСТАЙКО Всеволод Зіновійович – Загадка старого клоуна
Розумiєте, пане гiмназист, сiм рокiв тому (ви були ще зовсiм дитя) виступав у київському цирку знаменитий Саша Цирiлл. … Ще мить i… Цирк завмер. … Крiм того, що вони просто менi подобаються, люблю я їх ще й тому, що на них я нiколи не пасу заднiх. … Ще мить i… Але тут Єлисей Петрович щось тихо сказав. … Ще мить, i затрiщали б, ламаючись, костi брата Iгнацiя i брата Бонiфацiя. … Ще мить, –
Володимир Набоков – Лоліта
На дивовижний i прекрасний збiг, наразi в цю мить, коли злочинець став роздiймати щелепи сердитого маленького чоловiка (мiж тим як збiглась юрба), – … Нiкого не було навкруг, окрiм цих двох зосереджено працюючих фiгурок на тому березi, ще й темно-червоного приватного лiтака, який високо профурчав i зник у блакитi неба.