Тарас Григорович Шевченко – Наймичка. Повість.
— А як же! … — Оце від зуба, це — від голова, це — на пропасниця, це — на рука, це — на нога, це — як животик трохи не теє… — … А як же воно батькові та матері безталанній? … — Та як же його не сміятись? … — Як же його звуть, моя голубко? … Як же ото він там читає? … — Що ж, як не віриш, то ось на, — … — А як же там пан-отець із панею-маткою?