Результати пошуку слова: яр

Холодний Яр Юрій Горліс-Горський Коли я впаду… мою кров вип’є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце… “Холодний Яр” свій шлях до читача почав 1934 року. А Холодний Яр знайшов у ньому захисника і вдячного літописця. Холодний Яр повністю заполонив Юрія.

Коли лодії стали наближатись до Києва, Боричевим узвозом з Гори спустився оточений воєводами й боярами і князь Київського столу Ярополк. Князь Ярополк прийняв знамено, у нього затремтіли руки, коли він узяв, вийняв з піхов меч свого батька. Якусь хвилину князь Ярополк стояв, тримаючи цей меч.

Куди пішли муляри того вечора, як закінчили Китайський мур? Сивоок довго не міг збагнути, чому найближче до серця йому саме цей бог, і тільки згодом, якось випадком, підгледівши, як Родим з особливою старанністю чаклує над новим Ярилом, побачив: дід дає богові своє поличчя!

І5ВК 966-345-064-9 ©Лихочвор В.В.,Петриченко В.Ф., 2006 ЗМІСТ Вступ 4 1У ПШЕНИЦ Я ОЗИМ А І ЯРА 6 2. ТРИТИКАЛ Е 191 3.-і ЯЧМІН Ь ЯРИЙ , ПИВОВАРНИЙ, ОЗИМИ Й 198 4. РІПА К ОЗИМИ Й І ЯРИ Й 598 12. Загальна світова площа озимої і ярої пшениці в 1998 р. 3 – загибель озимих за зимів­ лю, або зрідження ярих культур від боронування, %;

ЮРІЙ ЩЕРБАК ХРОНІКИ МІСТА ЯРОПОЛЯ Сказання історичні, що правдиво змальовують і науково витлумачують різні події, звичаї, міфи, легенди, плітки, химерні факти та житія видатних городян міста преславного українського Ярополя у столітті від початку нової ери двадцятому. Смаглій, член Яропільського відділення Художнього фонду.

Василь Шкляр Залишенець ЧАСТИНА ПЕРША РОЗДІЛ ПЕРШИЙ 1 Отамана Веремія ховали в Гунському лісі без прощальних сальв і промов. Оперирует преимущественно в Звенигородском, Черкасском, Чигиринском уездах, в частности в том же Холодном Яре, Лебединском и Шполянском лесах. –  Це щоб не замерз у Холодному Яру!

Увійшов у чималі сіни з кілочками й гвіздками по стінах задля школярської одежі. А в його саме не було тепер грошей, бо влітку на гроші скрутніше: взимку школярі (вони в його муштровані) раз у раз носять йому всякі ковбаси, сало, а то так і сахар навіть, то менше доводиться витрачати.

Але цього ранку, коли Ант вирушив на лови, в лiсi було тихо, нiщо не порушувало його спокою й величi, вряди-годи тiльки десь сумно жалiлись горлицi, каркав ворон, та ще в ярах, якi перерiзували лiс, дзвенiли шумнi потоки. Одразу ж пiсля цього на Горi – у теремах княжих, на дворах воєвод, бояр, тисяцьких i тiунiв* (*