Результати пошуку слова: Єднати

лучи́ти – дієслово недоконаного виду (єднати) Інфінітив лучи́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа лучі́мо, лучі́м 2 особа лучи́ лучі́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа лучи́тиму лучи́тимемо, лучи́тимем 2 особа…

Чи зуміють в час найкритичніший, перед лицем крайньої небезпеки, об’єднати самих себе, згармоні-зувати свої зусилля, тобто подолати айсберги власного честолюбства, взаємних чвар, очужілості, розтопити льоди підозрінь, що цілими горами понаростали між ними за роки всепланетних похолодань?

Не гаючи часу, Підкова з посланцями вирушив на Україну збирати козаків та шляхту до походу, а через якийсь час кошовий отаман Шах, побратим Підкови, із шістьма сотнями запорозьких вершників прибув на Україну, щоб об’єднатися з Підковою на Поділлі, на Прибитім шляху.

9 Я писав вам у листі не єднатися з перелюбниками, 10 але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками, чи з користолюбцями, чи з хижаками, чи з ідолянами, бо ви мусіли були б відійти від світу.

Завтра будемо єднати Козаків охочих, І полинемо з вітрами На безкрає море, І поробимось панами, І забудем горе.

Так, слово получати, що значило єднати, через свою подобу до російського получать — діставати, одержувати — перестало вживатися.

 Батьки нашi навчали нас, що, хотячи зачати якесь дiло щасливо, хотячи довершити єго щасливо i хотячи уживати єго плодiв щасливо, треба передовсiм з’єднати собi духiв мiсця. I тих-то духiв поєднати, жертвою поєднати, кровавою жертвою, –

Стала мати гадати Та за пана єднати. Не дав серця молодого З тим серцем дівочим Поєднати!