Крістоф Рансмайр – Останній світ Posted on by / 0 Comment Безтямний від перепою, занурений у тяжкі сни, вугляр лежить до полудня на порослому мохом камінні біля жолоба; єдина людина на узбережжі залізного міста, яка тужить за Ехо.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський Posted on by / 0 Comment Одним пострілом убивають двох зайців… Знову гупання й знову несамовитий крик… Знову… Знову… По стелі тупцяється багато ніг, галасують, а над усім зринає фугасом зовсім неймовірний, нелюдський, безтямний рев після кожного удару… Сергєєв зблід, дослухаючись до того реву над головою, хоч і удає з себе байдужого, «залізного». –
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ Posted on by / 0 Comment — відповідала Рухля на зітхання Ривки, яку лякав безтямний погляд Сари. … Але він уже був не безтямний і каламутний, як досі, а гострий, палаючий, сповнений ненависті й так змінив обличчя дівчини, що Рухля наче й не впізнала її.
ЮРГЕН Анна – Голубий Птах, названий син ірокезів Posted on by / 0 Comment Майже безтямний, Георг пробирався крізь високу папороть, падав, чіпляючись за коріння, що, мов змії, сплелося на землі, потім схоплювався і прямував усе далі у потворне склепіння дерев.
ГОМЕР – Одіссея Posted on by / 0 Comment ти, здається мені, не безтямний: Поки ітиме нам путь крізь поля і оброблені ниви, 260] Ззаду за мулами й повозом ти із служницями разом Швидко прямуй, а я по шляху перед вами поїду.
ДЖОН СТОРІ – Теорія культури та масова культура Posted on by / 0 Comment Але цей безтямний гедонізм, ґрунтований на прісному й водянистому живленні, призводить лише до надлишків, що знесилюють людину.
Володимир Набоков – Лоліта Posted on by / 0 Comment Вже вкотре траплялось, що арлекiнська гра свiтла, впалого через скло на чийсь начерк, так перекручувала його, що поставала подiбнiсть з лолiтчиною рукою, й це приводило мене в стан майже безтямний, отже доводилось притулятись до ближчої урни, –
Ремарк Еріх-Марія – Три товариші Posted on by / 0 Comment …стало на своє місце, ніч вила й свистіла, вириваючи з мене все зайве, мої губи стиснулись міцно, руки перетворились на лещата, я весь втілював у собі тільки шалену їзду – безтямний і одночасно до краю напружений.
ЖУЛЬ ВЕРН – ТАЄМНИЧИЙ ОСТРІВ Posted on by / 0 Comment Спочатку вигляд вогню ніби зацікавив дикуна, та незабаром той позадкував і його безтямний погляд знову згас.
