ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Iшов уздовж вулички, брук – тільки в нікчемних залишках, інколи розливалася на дорозі брунатна калюжа, скраю галасливо хлюпалися горобці: сонце впало на плесо, і калюжа раптом заграла й запромінилася гострими голубими спалахами. … – Чи б не подала ти мені, Галюню, води? … Галя вже прала, і піна знову піднялася їй до ліктів.