Результати пошуку слова: Далеченько

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем

Posted on by / 0 Comment

Скеля Капуцин далеченько висовувалась з води, неначе в морі стояв і справді скам’янілий капуцин-чернець, напнутий гострою відлогою. … Кругом терасу обступили, наче стіни, високі чорні та сірі скелі, загинались ободом і потім далеченько доходили до самого моря, заставляючи терасу на південь.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа

Posted on by / 0 Comment

Він од нас далеченько, – … Зося звеліла повикопувати всі чисто кущі, всі коріння квіток, звеліла поробити далеченько в садку кружала і туди попересажувати кущі і коріння. … До міста було далеченько; кругом по околиці товариство було не багате. … До Кам’яного було далеченько.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари

Posted on by / 0 Comment

Вона стояла на вигонi окроми, далеченько од хат. … – обiзвався Радюк i пiшов до тих верб, де вiн i справдi побачив четвертий шинк з тичкою на самому гребенi, бо шинк стояв осторонь, аж на городi, далеченько од улицi. … ти в гусарах не служив, але все-таки до кiнця курсу тобi ще далеченько.

Остап Вишня – Мисливські усмішки

Posted on by / 0 Comment

Коли далеченько ми вже в степ од’їхали, один з дядькiв каже: – … Забачили ви табун далеченько, так кiлометрiв на три в степу, – … Десь уже далеченько в очеретi обзивається: – … Але падають далеченько вiд крякухи, врозбрiд, не купою.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами

Posted on by / 0 Comment

– тихо обізвалась писарша і вже хотіла сісти оддалеки од благочинної, на віденському стільці під стіною, далеченько од канапи та од стола. … Гребля вже далеченько зосталася позаду. … Ще до ставка далеченько. … Сави треба звертать убік… Далеченько».

Нестайко Всеволод – Супер “Б” з “фрикадельками” (збірник)

Posted on by / 0 Comment

І от, гуляючи, одійшли вони досить далеченько й вийшли на дорогу, якою приїхали в табір. … Було далеченько, але я тебе впізнала! … Сама ж каже – далеченько було. … «Я б і сама плакала на її місці!» Вероніка була далеченько, розмови їхньої не чула, але бачила, як заплакала Надя, і на уроці пошепки спитала у Марини: –

ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори

Posted on by / 0 Comment

Друзів у нього було дуже мало, і жили вони всі далеченько, і з них він ніколи не запрошував більше, ніж двох зразу. … Світло мерехтіло попереду і трохи ліворуч від стежки, й коли нарешті порівнялися з ним, усім здалося, що бачать, як там під деревами горять смолоскипи та вогнища, тільки далеченько від стежки.